📖 Здавалося б, ранок Моллі після різдвяного корпоративу не міг бути гіршим: вона прокинулась поруч з незнайомим чоловіком, весь твіттер гудить про її інтимні пригоди минулої ночі, а сама вона нічого про це не памʼятає. Але згодом вона ще й знаходить свою подругу мертвою у ванній. Поліція певна, що це нещасний випадок і не хоче прислухатися до Моллі, яка має докази, що дівчину таки вбили. Тож їй нічого не залишається, як розкрити цю справу власними силами.
Я не очікувала від цієї книги багато, водночас вона виявилася доволі цікавою. Тут не лише про жіночу дружбу та втрату близької людини, а й кібербулінг, сімейну зраду, шкідливі звички, психічні розлади, пошуки правди та справедливості тощо. Вона глибока у своїй простоті, якось так.
Моллі, яка топить своє горе у пляшці, не йде з роботи, бо не вірить, що варта кращої, що її заклеймили через один проступок і через це не хочуть чути та сприймати серйозно. Або ж що раніше освічена, з гострим розумом Труді згасає у шлюбі з дітьми, поки її чоловік підкорює нові горизонти та гарненьку молоду сусідку і вважає дружину настільки дурною, що вона нібито і не має здогадуватися про його стрибки у гречку. Або ж Мередіт, яка налякана та не здатна справитися з жорстокістю цього світу, в який вислизає її маленька та чарівна Лулу… Чи Робін, яка мусить приховувати тріщини на фасаді особистого життя, щоб зберігати обличчя та репутацію серед колег. Це не щось нереальне – це ті ситуації, з якими зіштовхуються багато сучасних жінок.
Це було чесно, жорстоко, боляче, неприємно, токсично, несправедливо, а тому для мене ця книга не стала легким чтивом, як натякала мила рожева обкладинка. Водночас вона доволі легко написана, тож читається швидко та захопливо. Не шкодую, що прочитала. Єдина незручність під час цього процесу – мʼяка обкладинка не дозволяла книзі нормально відкриватися.
⬥ «Горе насправді не стає легшим, хай скільки ти живеш із ним»
⬥ «Горе – це не щось. Це порожнеча. Це всесвіт до створення»