Добра книжка – читайте!
Кращої рецензії годі й придумати, так? (Усміхаюсь.) Але все ж хочу вдатися до подробиць, поки враження свіжі (цього разу навіть відгуки інших блогерів не перечитувала, щоб вони не мали вплив на те, що скажу далі).
Письменниця Гаррієт Рід збирається заміж за представника однієї з наймогутніших родин США – Едвардом Голбеком. Він не спішить знайомити обраницю з родиною, виправдовуючись, що вона досить дивна. І дуже швидко Гаррієт в тому впевнюється, коли майбутній свекор при першому ж знайомстві ділиться з нею касетою, на якій розповідає про кілька вбивств. Чи дійсно це нариси його майбутньої книжки, як він то пояснив, чи все ж щире зізнання? Але якщо ці люди дійсно мертві, чому він не боїться, що Гаррієт піде з цим доказом у поліцію?
Я, як і багато інших, думала, що це буде копіпаст фільму «Гра в хованки» або чогось схожого. Але ні і я була щаслива помилитися.
Читається легко та цікаво – гарний переклад, мало друкарських помилок, дуже зручний шрифт, тож очам було комфортно.
Вбивцю вгадала на 143 сторінці. Звідки така точність? Виникла здогадка і я не втрималась від бажання заглянути в кінець книги, щоб перевірити інтуїцію. Разом з тим, це не мало негативний вплив на подальше прочитання – історія тримала в напрузі та інтризі і було цікаво, коли та як авторка розіграє всі козирі цієї історії.
Фінал – теж файний. Мотиви головної героїні та головного антагоніста історії не суперечать логіці.
Так, в мене залишилося кілька запитань по сюжету. Наприклад, як Гаррієт пояснила ті три листи, які надіслала надійним людям як страховку на випадок її смерті? Або ж, чи дізналися родичі жертв про їхню справжню долю? Авторка чи забула, чи не захотіла зробити уточнення щодо цих моментів в підсумку історії. Але відповідь на них не робить великої погоди, тож не бачу сенсу мінусувати за це свою оцінку даній книзі.
Тож чесно, не можу до чогось особливо причепитися – мені зайшло, часу на прочитання книги не пошкодувала, авторку на замітку взяла й чекатиму виходу її наступної книги українською.