Меґан Міранда – «Яке тихе місце»

Меґан Міранда – «Яке тихе місце»

📖: Рубі Флетчер виправдали у справі про вбивство сімейної пари Труеттів. Та замість того, щоб розпочати нове життя, вона повертається до Голловз-Едж і оселяється там, де жила до подій тієї страшної ночі – у домі своєї подруги Гарпер, впритул до дому Труеттів. Схоже, вона знає, як довести свою невинуватість у злочині. Але тоді це означає, що вбивця – один з сусідів. Дуже швидко виясняється, що мешканці містечка, які живуть та працюють пліч-о-пліч, не готові заради правди ризикнути і своїми таємницями. 

Як же мене втомлювали ті довжелезні розділи! Крім того, історія розвивалася вельми неквапливо – відчуття динамічності,  напруженості, інтриги та твісти (які, власне, і очікуєш, коли береш в руки трилер) зʼявилися десь на останніх 100 сторінках (з 424). 

Водночас мені сподобалися теми, які підняла авторка у книзі, зокрема, як страх бути осудженими, проігнорованими або вилученими з тісної громади керує вчинками людей; як легко повісити всі інші злочини на того, хто вже має хоч одну пляму на своїй репутації; як мало ми знаємо про людей, попри те що вони можуть бути щодня вхожими у наше життя; що коли ми робимо щось, думаючи, що на нас не дивляться, насправді хтось у цей момент не зводить з нас очей.

Не можу сказати, що книга мені не сподобалася, але й радити її теж не наважусь. Тому на ваш страх та ризик, як то кажуть.

Back to Top
error: Content is protected!