📖: Міллі та Ензо одружені, мають двох дітей (11 та 9 років) та щойно переїхали у будинок своєї мрії. Однак з сусідами дружба не складається, діти починають поводитися дивно і життя родини потихеньку отруюється секретами. Секретами, які коштуватимуть комусь життя.
Книга поділена на кілька частин і всю першу (а це 150+ сторінок) я не могла повірити, що читаю саме Мак-Фадден. Крім незрозумілого скреготу вночі нічого «трилерного» не відбувалося – просто опис життя середньостатистичної американської сімʼї (іпотека, проблеми зі здоровʼям, натяки на зраду чоловіка з сусідкою, плітки між сусідами, непорозуміння з дорослішаючими дітьми, недоброчесна прислуга тощо). Тож це більше нагадувало роман, аніж гостросюжетну прозу.
Ну, а потім – дякувати всім літературним богам – все стало на свої місця – почав впізнаватися стиль старої доброї Фріди і…сталося вбивство! Далі вже історія неслась, різко повертаючи на сюжетних поворотах рівно до фіналу – його авторка дала похапцем та зіжмакано.
Для тих, хто раптом встиг забути, що було у попередніх частинах серії, Мак-Фадден робила маленькі пояснення. Та, схоже, їй і самій варто було їх перечитати, бо місцями вона суперечила сама собі. Наприклад, в першій книзі наша Міллі, відсидівши 10 років у вʼязниці, готувала страви на рівні шеф-кухаря, а в третій купує пироги в супермаркеті та не може справитися зі звичайною італійською пастою. Ну, камон! Можливо, сімейне життя та материнство і змінює жінок, але ж не настільки.
Тож ця книга, як на мене, відрізняється від двох попередніх. Хочеться сказати слабша та більш посередня, але… Ой, та хай: так воно і є! Але прочитати все ж варто, щоб, так би мовити, офіційно попрощатися з цією серією. Тим паче, що читається книга легко.
