«Своїм тоном ми задаємо реакцію співбесідника. Перше правило соціальної інженерії: залишайтеся приязними, і ваші візаві, найімовірніше, відповідатимуть вам тим самим»
📖: Повернувшись з роботи, повʼязаної з тестуванням систем безпеки, Джекі знаходить свого чоловіка-гакера Ґейба мертвим. Поліція одразу ж записує нещасну вдову в список підозрюваних через невідповідності у часових проміжках її пересувань, відсутність слідів злому в домі, нещодавно оформлений страховий поліс на чималеньку суму та ще й втечу з допиту. Джекі намагається самотужки знайти вбивцю чоловіка, тим самим малюючи мішень на власній спині.
Щодо структури, то один розділ дорівнював опису одного дня-розслідування Джекі у зворотному порядку, де останній – нульовий день – день викриття злочинця. Попри досить довгі розділи, читалося легко та цікаво. Я переживала, що заплутаюсь у всіх цих технологічних термінах, але авторка досить зрозуміло та ненавʼязливо їх розʼяснювала вустами персонажів.
Мушу визнати, що мене захопило з перших сторінок та не відпускало до фіналу, оскільки історія ні на мить не втрачала динамічність. Захопливе чтиво, повне пригод, небезпек, складних рішень, болю втрати та сили кохання, яка допомагає долати будь-які випробування та перешкоди. Іноді я ловила себе на тому, що затримала дихання, читаючи про якийсь ну дуже тривожний та сповнений екшна момент. Тож не здивуюсь, якщо цю книгу екранізують – вона досить кіношна.
Зізнаюсь, що місцями мене смішила надмірна (здавалося б навіть фантастична) здатність героїні виживати та продовжувати розслідування у надскладних умовах з важкою травмою, яку вона отримала під час переховування від поліції. Втім, загального враження алогічність її вчинків мені аж ніяк не зіпсувала (ото хіба що зрідка трусила книгу зі словами: «Та звернися ти нарешті за медичною допомогою, дівчино!» 😄
Тож, чи читати? Так, однозначно! І поки ви це робите, я вже обираю наступну книгу авторки для своїх читань.