Майк Омер: “Слід сфокусуватися не на сюжеті книги, а на її персонажах”

Від старту продажів до популярності – лише одна обкладинка. Саме вона, на думку письменника детективів Майка Омера, може стати вирішальним фактором під час купівлі (чи ні) нової книжки. А далі, звісно, діло за сюжетом. Як створювати небанальні історії, на що варто звернути увагу при виборі видавництва та яку цінну письменницьку пораду свого часу отримав Омер – у нашому з ним інтерв’ю.

Майку, зізнатися, мені було приємно ставити твою книгу “Всередині вбивці” на полицю своєї бібліотеки – дуже гідна робота. Розкажи, що підштовхнуло тебе стати письменником?

У моїй родині не було письменників, я – перший. Мені завжди подобалося розповідати вигадані історії, а пізніше – писати їх. Коли мені було 15, я спонтанно почав писати книгу про мій клас. Я отримав безліч позитивних відгуків про свою роботу, тому продовжив писати. Через рік я опублікував першу книгу.

У такому ранньому віці! Був це самвидав?

Ні, свою першу книжку я опублікував разом із видавцем. До слова, співпраця з ним може розчарувати, якщо видавець не надто старається продати вашу книгу (а це траплялося зі мною кілька разів). Але радий зазначити, що це не стосується “Thomas & Mercer” – видавництва, яке публікує мою поточну серію книжок.

Як проходить твій письменницький процес?

Я думаю над основною ідеєю сюжету і даю їй трохи перетравитися. Якщо вона все ще мене захоплює – роблю двосторінковий план, який стисло описує структуру книжки. Потім починаю писати її. Протягом усього процесу я продовжую змінювати свій план, поки майже нічого не залишиться від початкового варіанту. (Посміхається.) Потрібно приблизно 4-5 місяців, щоб закінчити першу чернетку. А потім починається нескінченний процес редагування.

Як народжуються твої герої? Списуєш їхні риси та ситуації з реальних людей чи вигадуєш з нуля?

Частина з них відображають реальні ситуації з життя, частина – моя інтерпретація того, що я прочитав у новинах. А частина, звісно, це чиста вигадка. У моїх серійних убивць зазвичай є реальні прототипи, на яких ґрунтуються їхні образи.

Розкажи про роботу над книгою “Всередині вбивці” (“A Killer’s Mind”). Як народився образ Зої Бентлі? Чому вирішив зробити з цього цикл?

Зої була другорядним персонажем у моїй попередній книжці “Spider’s Web”. Спочатку я навіть не хотів включати криміналіста, але книжка була про розслідування серійних убивств, і мій хороший знайомий сказав, що поліція обов’язково проконсультується з ФБР. Тож знехотя, але я додав цього персонажа, вирішивши обмежитися лише однією-двома главами. А потім виявилося, що її набагато цікавіше створювати, ніж я спочатку думав, і мої читачі полюбили її. Таким чином, коли я почав нову серію книг, я зрозумів, що можу також використовувати її як головного героя.

Щоб писати максимально правдиво про криміналістику і серійних убивць, чи користуєшся ти послугами консультантів або вивчаєш якусь літературу?

Я шукаю інформацію онлайн, а також консультуюся з колишнім начальником поліції, коли заходжу в глухий кут.

Щороку в жанрі детектива пишеться дуже багато історій. Постає питання: як писати небанально?

Уже все написано. Тож щоб створити щось оригінальне, слід сфокусуватися не на сюжеті книжки, а на її персонажах. Оригінальні персонажі з оригінальними мотивами створюють захопливу книжку, яку цікаво читати незалежно від жанру.

З популярністю приходять і критики, хейтери. Читаєш негативні відгуки?

Звісно. Я не особливо заперечую, адже люди мають право на свою думку, а система відгуків заснована на тому, що люди пишуть те, що вони дійсно думають. Поки більшості читачів подобається моя книжка – я щасливий.

Враховуючи, що ти пишеш про порушення закону, зізнайся, самому доводилося його переступати?

Можливо, кілька разів перевищував обмеження швидкості на дорозі.

Нерідко творчі особистості піддаються творчій кризі. Чи траплялася така з тобою і як ти її подолав?

Я пишу, навіть коли мої творчі канали блокуються. У такі моменти я, як правило, пишу сміття, яке пізніше видаляю, але головне – продовжувати писати. Якщо я роблю це, то зазвичай виходжу з будь-якої кризи за кілька тижнів.

Як ти загалом ставишся до сучасної літератури?

Це серйозне питання. (Посміхається.) Я б оцінив її на 5 зірок і безумовно читав би її більше.

Зараз дуже багато книжок можна завантажити в Мережі безплатно…

Вважаю, що багато моїх читачів усе ще купують мої книжки. Я навіть ризикну припустити, що більше людей купують мої книжки, ніж скачують їх із піратських сайтів. Проте це не робить наше життя простішим.

А як часто та де купуєш книжки сам?

Я купую книги на Amazon майже щотижня.

Зараз дуже популярні аудіокниги. Як ти ставишся до такого виду “читання”?

Я люблю і слухаю аудіокниги. До слова, оповідачка англійської версії серії книг про Зої Бентлі – чудова! Люди в захваті від неї.

Чи спілкуєшся ти з іншими письменниками? Можливо, отримував від них корисні поради, якими можеш поділитися?

Безумовно, у мене багато друзів-письменників, і вони дали мені багато корисних порад, які, ймовірно, могли б стати цілою книгою. Якби мені довелося дати лише одну пораду, яку я дізнався від інших письменників, то це була б вельми незвична порада: обкладинки книжок мають велике значення і вони мають відповідати іншим обкладинкам у певному жанрі.

Ти також тривалий час працював журналістом – як це вплинуло на твоє письменство?

Я писав химерні статті про відеоігри. Мені подобалося писати комічні сценки. Думаю, частково я все ще це роблю, що пояснює деякі моменти навіть у моїх найтемніших книгах.

Багато хто каже, що в Україні немає журналістики. Частково, я можу з цим погодитися. Як йдуть справи з журналістикою у твоїй країні?

В Ізраїлі з цим проблем немає. Журналістика висвітлює практично всі сфери в нашому житті. Нарікань немає.

Чи доводилося тобі брати інтерв’ю?

Мені ніколи не потрібно було брати інтерв’ю в ігрового дизайнера або щось у цьому роді. Я взагалі інтроверт, тож це, напевно, і добре.

Якщо відкинути письменство, що приносить тобі задоволення у цьому житті?

Я багато читаю, граю у відео- та настільні ігри. Проведення часу з родиною приносить мені багато радості.

Як із сім’єю зазвичай відзначаєте твої успіхи?

Іноді ми з дружиною виходимо на вечерю, щоб відсвяткувати публікацію книжки. Та, думаю, це траплялося тільки двічі.

Зараз дуже модно займатися саморозвитком…

Я дуже інтроспективний і постійно ставлю собі запитання про те, як я веду справи і яким чином я можу робити це краще. Але я не впевнений, що це можна зарахувати за саморозвиток.

Якби ти міг подорожувати в часі, куди б ти оговтався на один день?

Трохи поміркувавши над цим питанням, я прийшов до досить особистої відповіді. Не впевнений, що хочу цим ділитися з усіма. Досить сказати, що я б повернувся в минуле, щоб зупинити страшну трагедію в минулому моєї родини.