Цікава, інтригуюча, глибока та твістова історія, яку я розбирала на цитати.
📖: Ізабель продовжує пошуки свого сина Мейсона, якого ось вже рік як викрали серед ночі з дому. Це остаточно знищило її шлюб і потрохи «добиває» її саму. Але коли вона нарешті знаходить ймовірного свідка, то починає сумніватися: а чи не були праві ті, хто за очі називав її дітовбивцею?
Мені подобається стиль написання авторки: як вона грається з порівняннями та майстерно заховує ключі до розгадки. Я мала кілька версій фіналу, та всі вони мимо – Віллінґем вкотре мене здивувала.
Та і загалом це книга, яка зачіпала мене зсередини. Зокрема, через роздуми про суспільство: спочатку воно шепоче тобі на вухо, а згодом починає звучати як голос в твоїй голові і ти вже не знаєш, чиї слова насправді злітають з твоїх вуст та чи своїми думками ти керуєшся.
Про абʼюз у стосунках і відчуття самотності навіть коли ти спиш, переплітаючись тілами з тим, хто став твоїм усім.
Про материнство, втрату та всю відповідальність і провину світу, яку жінки беруть на себе разом з народженням дитини. І те, що «поганою» матір роблять далеко не її вчинки, а кут зору сотень чужих, прикованих до неї очей.
А ще те, як часто по-різному ми відчуваємо, сприймаємо, чуємо та запамʼятовуємо цей світ. І як важливо говорити один з одним, щоб він не розламався на друзки.
Підсумовуючи: для мене Віллінґем стала auto-buy авторкою, оскільки це вже друга її книга, яку я радитиму всім. Тож збережіть її у своїх wish lists, якщо виникне бажання почитати класний трилер.
⬥ «Правда полягає в тому, що люди люблять насильство – на відстані, щоправда. Той, хто не погоджується із цим – або заперечує, або щось приховує»
⬥ «І саме тому існують заходи на кшталт «ТруКраймКон». Чому люди витрачають сотні доларів на авіаперельоти, готельні номери й квитки на конференції: заради безпечного простору, де вони зможуть протягом кількох днів ніжитися у кривавому світлі насильства, використовуючи вбивство іншої людини як спосіб розваги»
⬥ «В горя така особливість: для нього немає посібників. Немає переліку дій, який визначав би оптимальний спосіб, як пройти через нього та рухатися далі»
⬥ «Приготування їжі – рутина, коли це робиться з необхідності, не заради смаку чи гостини, а лише задля виживання, проте коли ви долучаєте до цього процесу іншу людину, то воно перетворюється на заняття, спільне проведення часу. Навіть на задоволення. Інтимність у повсякденності»
⬥ «Це було так, ніби вона мусила зменшитися, щоб звільнити більше місця для нього»
⬥ «Люди схильні ховати свої найбрудніші секрети в найзвичайнісіньких місцях»