📖: Олівія зайшла до провулку, з якого немає жодного виходу, та безслідно зникла. Головна детективка Джулія Дей не може дозволити ще одній дівчині залишитися незнайденою, як це сталося рік назад з Сейді. Але й шукати її вона не може – незнайомець погрожує викрити інший злочин, в якому замішана вона та її дочка. Джулія має вирішити: професійний обовʼязок чи власна дитина…
Першу половину книги було складно зрозуміти, що відбувається, оскільки авторка дещо вводить читача в оману. Нечесно, так, але тоді не було б такого сильного ага-моменту після неочікуваного повороту сюжету – він не лише здивував, а й розставив все на свої місця. Фінал викликає сумніви, але водночас робить його цікавим.
Сподобалось досліджувати мотиви вчинків персонажів та їхні взаємозвʼязки, занурюватися у їхні глибинні переживання, які відображалися на їхньому виборі. Щоправда, дещо забагато одноманітного ниття головної героїні. Але нехай вас те не лякає: ця книга – доволі хороший мікс детективного трилера та психологічної драми.
⬥ «Досконала недосконалість – ця яскрава риса молодості»
⬥ «Отак це відбувається. Коли ти більше не довіряєш комусь повністю, зовні життя залишається майже таким самим, але внутрішньо більше часу витрачаєш на роздуми, оцінку, перевірку. Перегляд матеріалів»
⬥ «Часто ті, хто має найширші звʼязки в соцмережах, – у реальному житті максимально інтровертні й одинокі»
⬥ «Батьківство – прекрасне, але й важке. Складно існувати у світі, у якому є хтось, хто просто займається своїми справами, а ти б за нього життя віддав»