📖: Наомі отримує звістку, що серійний вбивця, який 22 роки тому наніс їй 17 ножових поранень, помер у вʼязниці від раку. Вона повертається у рідне містечко, де стався напад, щоб зустрітися зі своїми подругами Лів та Кесс, з якими того жахливого дня вона грала у богинь у лісі. Кесс не хоче ворушити минуле й воліє зосередитися на дочці та роботі в садибі. Лів втомилася брехати та приховувати ще одну повʼязану з нападом таємницю. А Наомі, яка не памʼятає багато про ті події і вже не так впевнена, що посадила за ґрати винного, хоче нарешті дізнатися правду.
Авторка зробила все, щоб показати: кожен у цій історії має темне нутро. Питання тільки, чия темрява найчорніша та пожирає все навколо. Тож так, я не співчувала нікому з персонажів. Навіть Наомі, яку понівечили – вона була такою ще до того, як зʼявились всі її шрами: вони лише зовнішнє відображення її внутрішнього світу. Водночас ця невилизаність персонажів мені й сподобалась.
Поціновувачам гостросюжетної прози сюжетні повороти вгадати нескладно, але це історію не псує. Текст добре написаний, переведений, мало одруківок, тож читала з задоволенням. Проте мені чогось не вистачило (можливо, напруги і динамічності, яких очікуєш від трилера), та і загалом залишився якийсь дивний післясмак, тож оцінюю книгу в ⭐️⭐️⭐️⭐️/5.
«Проблема в довірі, так? — сказав Ітан. — Ти збираєш усі можливі докази, усе обмірковуєш, зважуєш характер та минулі дії. Але останній дюйм цього — віра. Довіряти — означає вірити в когось. Це не просто висновок. Це вибір»