Айдлуайлд-холл був інтернатом для проблемних дівчат. І без того моторошне місце стає ще більш лякаючим, коли в 50-ті роки зникає одна із його вихованок. Згодом на території вже недіючого, занедбаного інтернату знаходять тіла двох дівчат. Не дивлячись на те, що ці три страшні події розділяє багато років, всі вони ведуть до набагато давніших таємниць…
Сюжет книги розвивається у двох часових лініях – 1950 та 2014 роках. І найдивніше, що їх поєднує – проживаючий на території інтернату привид. Так, це мене безмежно здивувало, бо в описі ніде не згадується ця містична нотка. І мені до певного моменту було цікаво, чи існує цей привид насправді? Тому що це могла бути цілком реальна людина, яка вдавала з себе привида та тримала в страху інших. Але не спішіть списувати книгу з рахунків лише через згаданий мною натяк на містику – він радше додає колориту детективній історії, аніж псує її.
Назва книги цілком відповідає її змісту. Всі історії дівчат, яких певним чином пов’язав Айдлуайлд-холл, це про внутрішній надлом. Про переживання, перенесені через роки – не полишаючі в спокої, колючі, що випалюють все всередині і залишають по собі лише жагу до правди та справедливості.