В свої дваннадцять Хлоя Девіс виявила в шкафу батька шкатулку з прикрасами. Всі вони належали шести дівчатам, що зникли в її невеличкому містечку штата Луїзіана. Незважаючи на те, що тіла так і не знайшли (а отже прямих доказів причетності чоловіка до вбивств немає), підозрюваний визнає свою провину та отримує шість пожиттєвий строків без права на апеляцію. Але напередодні 20-річної річниці від початку тих кривавих подій історія повторюється – хтось знову полює на юних дівчат. Хлоя попри своє нормальне життя ризикує всим та починає власне розслідування. Тим більше, що вбивця явно хоче привернути увагу дочки серійного вбивці Девіса.
Однозначно – лайк! Мені сподобався і сам сюжет, що не дає сумувати, і герої (що дивно, бо зазвичай хтось та бісить). Та й кількість підозрюваних така, що мозок весь час перескакує від одного до іншого після кожної виявленої нової деталі. Навіть саму Хлою підозрювала, бо психологиня з дитячими травмами, яка виписує собі таблетки прикриваючись ім’ям нареченого і запиває їх алкоголем та не завжди відрізняє реальність від фантазії – ну чим не ідеальний злодій?
Тож чекатиму книгу в українському перекладі від видавництва Vivat (вихід заплановано на 2023), аби додати в свою домашню бібліотеку.
До речі, роман отримає кіноадаптацію від HBO Max. Над його екранізацією вже працює продюсерська компанія Емми Стоун та Дейва МакКері під назвою Fruit Tree, а також студія A24.
Цікаві цитати:
«Кожному з нас потрібне рятувальне коло, той пліт неподалік, коли відчуваєш, що починаєш тонути».
«Страху належить вчитися повільно та поступово».
«Хибні підозри – набагато гірше, ніж їхня відсутність».