Подружжя Райт – Адам та Амелія – намагається налагодити стосунки і за рекомендацією сімейного психолога відправляється у невеличку відпустку до Шотландії, яку Амелія напередодні виграла на роботі в різдвяній лотереї. Діставшись до місця призначення пара опиняється в закинутій каплиці посеред заметеної снігом глушини, як у пастці. Зовсім скоро стає зрозуміло, що поїздка не випадкова – хтось навмисно заманив їх саме в це місце та час. Але чи причетний до цього хтось з членів подружжя? І хто з них все ж матиме змогу повернутися додому?
Загалом це досить глибока історія про сімейні стосунки, що приправлена елементами трилера. Деякі розділи віддавали особливим напруженням. Здавалось, ось-ось буде шалений поворот в історії, але та продовжувала наростати в спокійному темпі допоки не сягнула «ага»-моменту (коли шматочки історії, як пазл, нарешті складаються воєдино, все стає ясно і в голові проноситься: «Ага, он воно як насправді»).
Добре передана атмосфера шотландської суворої та дещо здичавілої природи, яка приховує серед себе старовинну каплицю та не менш давні її таємниці. Як і таємниці її новоприбулих гостей. Цікавий хід з особливістю містера Райта – він страждає від рідкісного захворювання через яке не може розрізняти обличчя. Я була впевнена, що авторка розіграє цей козир в найнеочікуваніший момент – і не помилилась. Деталі, вони завжди вирішують.
Мені справді складно обговорювати цю книгу – її варто просто прочитати, дозволити проникнути в вас. Бо Еліс Фіні налаштована вкотре погратися з вашими почуттями і нагадати: випадковості не завжди випадкові…
Цікаві цитати:
«Шлюби не руйнуються самостійно, це роблять люди».
«Якби у кожної історії був щасливий кінець, у нас не було б причин розпочинати все спочатку. Життя апріорі складається з вибору та навчання тому, як зібрати себе до купи, коли ти розпадаєшся на частини».
«Слова мають цінність лише у тому випадку, якщо ми пам’ятаємо, як відчути, що вони означають».
«Письменництво – це важкий спосіб заробляти собі на легке життя».
«Терпіння – це відповідь на багато життєвих запитань».
«Іноді краще дозволити людям думати, що ви слідуєте за ними, доки не будете впевнені, що не загубитесь, залишившись наодинці з собою».
«Найкращі уроки зазвичай ті, які ми отримуємо, не усвідомлюючи того».
«Причина, через яку людина бреше, майже завжди цікавіша, ніж сама брехня».
«Людина може стати не сприятливою до краси, якщо постійно піддається її впливу».
«Шлюб з привидами майже такий же страшний, як і будинок з привидами».
«Саме страх впасти змушує людей спотикатися».